Участь в процесі може бути особиста (самопредставництво) або через представника. Особиста участь у справі не позбавляє права мати по цій же справі свого представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу (самопредставництво юридичної особи) або, знову ж таки, через представника.
Представником у суді може бути тільки адвокат або законний представник. Законний представник представляє інтереси в суді малолітніх осіб у віці до 14 років, недієздатних фізичних осіб (це батьки, усиновителі, опікуни); неповнолітніх від 14 до 18 років і осіб, цивільна дієздатність яких обмежена (це батьки, усиновителі, опікуни).
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді по трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів і референдумів, в малозначних суперечках, а також щодо представництва малолітніх або неповнолітніх осіб та осіб, визнаних судом недієздатними або дієздатність яких обмежена.
Особа не може бути представником, якщо воно в цій справі представляє або представляла інша особа, інтереси якого в цій справі суперечать інтересам його довірителя. Судді, прокурори, слідчі, працівники підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не можуть бути представниками в суді, крім випадків, коли вони діють від імені відповідного органу, що є стороною або третьою особою в справі, чи як законні представники.
Рекомендації про те, як звернутися до суду, розміщені на порталі «Судова влада України».
Не варто звертатися до суду з абсурдними вимогами.
Європейський суд з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції» зазначив поведінку заявника та компетентних органів як один із критеріїв розумної тривалості судового розгляду.
При собі потрібно мати паспорт, так як особистість учасників процесу встановлюється перед кожним засіданням. Якщо сторона з поважних причин не може взяти участь в засіданні через відрядження або хвороби, слід передати в суд копії відповідних документів з клопотанням про перенесення засідання.
Невиконання навіть таких простих вимог тягне за собою сумні наслідки.
Користуватися своїми процесуальними правами в суді потрібно сумлінно, зловживати ними не можна. Неприпустимість зловживання правами є одним з принципів судочинства.
До таких зловживань відносяться:
1) подача скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не має сили, або дія якої закінчилася (вичерпана), подача клопотання (заяви) для вирішення питання, який вже вирішене судом, при відсутності інших підстав чи нових обставин, заява свідомо необґрунтованого відведення або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на необґрунтоване затягування або перешкоджання розгляду справи або виконання судового рішення;
2) подача кількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим же предметом спору і з тих самих підстав, або подача кількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подача свідомо необґрунтованого позову, позову за відсутності предмета спору або в суперечці, який носить явно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо неправдиве залучення особи в якості відповідача (співвідповідача) з тією ж метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі в справі.
Перелік дій, які можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесено на розсуд суду, який розглядає справу.
Випадки зловживання процесуальними правами тягнуть за собою неприємні санкції:
- суд може покласти на зловживати сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результату розгляду справи;
- суд може застосувати заходи процесуального примусу:
1) попередження;
2) видалення із залу судового засідання;
3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом;
4) привід;
5) штраф.
Зловживання представника сторони тягнуть за собою накладення штрафу як на учасника процесу, так і на його представника.
Суд може реагувати окремою ухвалою в разі зловживання процесуальними правами адвокатом або прокурором. Окрема ухвала надсилається до органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Якщо позов має ознаки свідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов, суд за клопотанням відповідача може зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача в зв'язку з розглядом справи.
За неповагу до суду може загрожувати штраф.
Американські психологи, що працюють з присяжними, з'ясували, що присяжні роблять попередні висновки у справі після прослуховування перших виступів юристів. У 90% випадків ці висновки вже ніколи не змінюються. Відомий на весь світ суддя Верховного суду США Антонін Скаліа вважав перше враження найважливішим і приводив таке порівняння: «Якщо перший ковток вина жахливий, ніхто не буде пити його до кінця».
Слід розуміти, що в ході судового процесу стороні у справі доведеться виступати особисто, навіть незважаючи на наявність адвоката. У засіданні позивачеві потрібно буде відповісти суду, чи підтримує він свої позовні вимоги. Відповідачу доведеться пояснити, чи визнає він вимоги позивача. І позивачеві, і відповідачу потрібно буде відповісти на питання, чи бажають вони вирішити спір миром.
Якщо сторони до угоди не прийшли, доведеться дати безпосередні пояснення по суті спору.
Для позивача: суть спору, як правило, викладена в позовній заяві, і потрібно пояснити написане в позові. Після цієї частини процесу позивачеві доводиться відповідати на питання суду і другої сторони по суті викладених позовних вимог.
Для відповідача: суть спору він може викласти в письмових поясненнях. Ці пояснення потрібно переказати. І відповідно, треба бути готовим відповідати на питання.
У цивільному процесі і позивачеві, і відповідачу неодноразово надається слово для формулювання питань один одному і відповідей.
Після дослідження всіх обставин справи, включаючи допити свідків, експертизу і т.д., суд переходить до дебатів (судових дебатів). Це найбільш важлива і заключна частина цивільного процесу, де сторони, аналізуючи відповіді один одного, представляють суду своє бачення спору. Право першим виступити в дебатах надається позивачеві і його представнику, потім виступають відповідач і його представник.
Оскільки ця частина судового процесу - фінальна, в ній викладаються всі докази і аргументи, то вона вирішальна. До дебатів потрібно заздалегідь грунтовно підготуватися.
І в цивільному, і в кримінальному процесі виступає оцінює обставини, встановлені в ході судового розгляду. Однак якщо під час судових дебатів (дебатів) з'явиться необхідність з'ясувати нові обставини або дослідити нові докази по справі, суд повинен буде відновити розгляд справи, після чого продовжити дебати в загальному порядку. Слід зазначити, що успіх справи багато в чому залежить саме від цієї заключної стадії процесу - стадії підведення підсумків.
Тривалість мови не обмежується часом, головне при цьому - не виходити за межі справи, що розглядається і посилатися тільки на докази, які були досліджені судом.
При розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, а також заслуховує усні пояснення учасників справи. Судові дебати в цьому випадку не проводяться.
Після закінчення дебатів учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. У кримінальному процесі право останньої репліки належить підсудному або його захиснику. Репліка не є обов'язковим елементом дебатів. Правом репліки користуються лише при необхідності заперечення проти перекручених фактів, обставин або помилкових заяв учасника дебатів. які носять принциповий характер.
У кримінальному процесі у підсудного, крім виступу в дебатах, є можливість сказати останнє слово.
Для того, щоб ефективно виступити в суді, необхідно попередньо добре підготуватися. Імпровізувати не слід. Виступ розбивається на три частини: вступну, основну і заключну.
У вступній частині потрібно викликати у слухачів загострену увагу і інтерес, встановивши, таким чином, контакт з аудиторією. Повинно бути забезпечено довіру до тієї позиції, яка буде викладатися. Вступ має бути коротким і по можливості неординарним. Говорити потрібно чітко і впевнено, уникаючи при цьому зайвого пафосу. Для початку доцільно оголосити будь-який відноситься до справи факт, істинність якого очевидна і безперечна. Тим самим можна дати зрозуміти суду, що і далі мова піде про таких же незаперечних фактах.
В основній частині промови висуваються аргументи, що обґрунтовують процесуальну позицію. Фундаментом цієї частини є опис фактичних обставин справи. Піднесено це повинно бути як яскрава картина подій, що відбулися. У процесі вибудовування доказів одні положення слід обґрунтовувати з допомогою інших, доведених раніше.
Завершити основну частину слід найвагомішим доказом, після чого зробити чіткі висновки по суті справи. Ця частина судової промови повинна містити остаточну позицію виступаючого і конкретне прохання до суду.
Найкраще знаряддя в суперечці - аргументи по суті справи. Звернення до особистості опонента слід уникати, це не відноситься до суті спору і свідчить про відсутність твердої позиції.
Факти і докази слід ділити на необхідне і корисне, неминуче і небезпечне. Необхідна і корисне слід гранично посилювати, розвивати підсилює повтором. Неминуче можна визнати і знайти можливість його пояснення з вигідних позицій. Не слід доводити очевидні речі, а також доводити що-небудь більше, ніж потрібно. Це захаращує мова, робить її затягнутою, нецікавою і відволікає увагу аудиторії на вже доведені факти. Суд може відволіктися настільки, що не почує найголовнішого. Обставини, визнані судом загальновідомими, а також визнані учасниками процесу, не підлягають доказуванню.
Слід відмовитися від сумнівних, ненадійних доказів, не прагнути сказати багато - важлива якість, а не кількість аргументів. Починати слід з непрямих доказів (якщо такі є) і остаточно зміцнювати свою позицію прямими. Слід пам'ятати, що в мові можна посилатися лише на докази, які були досліджені в судовому засіданні.
Для акцентування уваги суду на важливих деталях можна використовувати прийом підсилює повтору. Наприклад: «Вилучили документи, незважаючи на те, що для цього не було законних підстав, вилучили документи, які не складаючи протоколу і опису, вилучили документи, навіть не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства».
Для того, щоб під час виступу оратора аудиторія не втомлювалася і не відволікалася, рекомендується менше читати, а більше говорити без паперу, наголошуючи на найбільш значущих словах. Мова людини говорить, на відміну від людини, що читає по написаному заздалегідь тексту, більш жива, а значить, виробляє на аудиторію більше враження. Для цього виступаючий повинен мати тези промови.
За численними спостереженнями експертів, сучасні мови в судах характеризуються великою кількістю мовних помилок, непродуманість виступів, лексикою, що підлаштовується під звичну мову протоколів, висновків і вироків.
Важливо уникати неграмотної вимови слів. У тому числі не слід забувати про правильний наголос.
Звертаючись до іншої сторони в ході судового засідання, не слід називати її «протилежною стороною». Правильно називати другу сторону відповідно до її процесуального статусу в законодавстві - «представник позивача» («представник відповідача»).
Посилити враження, яке проводиться виступом, можна за допомогою простих, але дієвих психологічних прийомів.Наприклад, залучивши до судової промови фотоілюстрації вилучених речей.
За матеріалами інтернет-видання «Судово-юридична газета»
_03_03.png)
